Одна з найважливіших особливостей підліткового та раннього юнацького віку - зміна значимих осіб і перебудова взаємовідносин з дорослими. Головна новизна підліткового віку – це почуття дорослості. Але орієнтація на дорослі цінності і порівняння себе з дорослими часто змушують підлітка знову бачити себе відносно маленьким, несамостійним. При цьому, на відміну від дитини, він вже не рахує таке положення нормальним і прагне його подолати. Тому виникає суперечність почуття дорослості. Підліток претендує бути дорослим і в той же час знає, що рівень його посягань не в усьому виправданий.
Однією з найважливіших потреб перехідного віку стає необхідність у звільненні від контролю і опіки батьків, а також від встановлених ними правил і порядків.
Окрім освітнього рівня батьків, великий вплив на долю підлітків має склад сім'ї та характер взаємовідносин між її членами. Переважна більшість "важких" підлітків виростає в сім'ях, де немає злагоди в стосунках між батьками.
Існує декілька відносно незалежних психологічних механізмів, завдяки яким батьки можуть впливати на своїх дітей.
Емоційний фон стосунків між батьками та дітьми психологи уявляють у вигляді писали, на одному полюсі якої стоять максимально близькі, теплі, доброзичливі стосунки, а на другому - далекі, холодні, ворожі. В першому випадку головними засобами виховання є увага та заохочення, в другому - строгість та покарання. Вивчення підлітків та дорослих, що страждають психічними розладами, труднощами в спілкуванні, розумовій діяльності або навчанні, показує, що всі ці явища набагато частіше спостерігаються в тих, кому в дитинстві не вистачало батьківської уваги і тепла. Недоброзичливість або неуважність з боку батьків викликає неусвідомлену взаємну ворожість у дітей. Ця ворожість може проявитися як явно ,по відношенню до самих батьків, так і таємно. Безвідповідальна, невмотивована ворожість, що проявляється деякими підлітками у ставленні до інших людей, які не зробили їм нічого поганого, часто буває наслідком дитячих переживань. Якщо ж ця безсильна агресія направляється в середину себе, то вона дає низьку самоповагу, почуття провини, хвилювання.
Емоційний фон сімейного виховання існує не сам по собі, а пов'язаний з певним типом контролю та дисципліни, направлених на формування відповідних рис характеру. Різні форми батьківського контролю теж можна уявити у вигляді писали, на одному полюсі якої висока активність, самостійність та ініціативність дитини, а на другому - пасивність, залежність, сліпа покора.
Найкращі взаємовідносини між підлітками і батьками складаються тоді, коли батьки притримуються демократичного стилю виховання. Цей стиль найбільше сприяє вихованню самостійності, активності, ініціативи і відповідальності. Авторитарний стиль викликає у дітей відчуження від батьків, почуття своєї мізерності і небажаності в сім'ї. Батьківські вимоги, якщо вони здаються невмотивованими, викликають або ж протест і агресію, або звичну апатію і пасивність. Перегин в бік терпимості викликає у підлітка відчуття, що батькам немає до нього ніякої справи. Крім того , пасивні, незацікавлені батьки не можуть бути предметом наслідування, а інші впливи – школи, ровесників, засобів масової інформації - часто не можуть заповнити цю нішу, залишаючи дитину без потрібного керівництва та орієнтації в складному та постійно змінному світі.
Найбільше підлітки хотіли б бачити в батьках друзів та порадників. Попри всі прагнення до самостійності, юнаки та дівчата потребують допомоги старших, їх життєвого досвіду. Багато хвилюючих проблем вони взагалі не можуть обговорювати з ровесниками, бо їм заважає самолюбство. Та і яку пораду може дати людина, яка прожила так мало, як і вони? Тому сім'я залишається тим місцем, де підлітки почувають себе найбільш спокійно та впевнено.